ЗОЛОТА ПІДКОВА

Під замком, там, де є химерні скульптури і трохи далі, там де пливе невеличка річка з містком, яка нагадує болото, кажуть можна почути зітхання душі, що не може знайти спокою. Існує романтична і трагічна легенда з тих часів про нещасливе кохання молодого магната Жолкевського, котрий постійно сватався до дочки Даниловича. А той звичайно, хотів бачити свого зятя багатим і впливовим, проте Адам, на його думку, далеко не відповідав цим критеріям. Отже, якось настав той час, коли Адам Жолкевський під час гри в карти захотів отримати чітку відповідь. А коли почув відмову, то в тому ж залі покінчив із собою. Його як самогубця не ховали на цвинтарі, а просто викинули в болото, яке було біля замку. 

Ще одна з багатьох легенд стосується монастиря капуцинів з костелом Святого Антонія неподалік Олеського замку. Колись давно, власне на день Святого Антонія монах, чех за походженням Ян Каспер стрибнув у глибоку криницю. Він зіпсував свято тисячам прочан, що прийшли в монастир на відпуст і чудодійне зцілення. 

Народна версія цієї легенди трохи інша. Вона говорить, що при житті монах Ян був лихої слави, бо ходив до легковажних жінок. За це його замурували живцем десь між товстезними стінами, прирікши на голодну смерть. Цей переказ настільки популярний в Олеську, що його мешканці стверджують, ніби часто бачать тінь ченця під монастирськими стінами.

Може й вам колись пощастить побачити тінь легендарного монаха, якщо ви відвідаєте чудовий Олеський замок.

Золочівський замок збудований у першій третині 17 ст., як оборонна фортеця. В`їздова вежа, Китайський палац, великий житловий палац творять прекрасну ренесансну гармонію. Впродовж віків замок — фортеця, королівська резиденція, панська садиба, тюрма, навчальний заклад. Нині Золочівський замок — музей-заповідник, відділення Львівської картинної галереї.

Кам'яним гігантом стоїть замок на зелених пагорбах Золочева, гармонійно вписуючись у панораму міста. Та що там вписуючись, - він своєю холодною красою та середньовічним спокоєм творить, надаючи їй оригінального шарму. Серце цього кам'яного гіганту, неповторний Китайський палац, б'ється щороку все впевненіше та ритмічніше. Нові орнаменти, реставровані зали, екзотичний зовнішній вигляд роблять його об'єктом, який прикує вашу увагу до себе надовго. На войовничому фоні замку його серце виглядає тендітним, чаруючим та автентичним. В поєднанні із загальним видом Китайський палац створює родзинку замку, що притягує до себе, як магніт.

Чотири сторожеві башти, що простягаються, як руки велетня з каміння, в усіх напрямках: західному і східному, північному та південному, дозволяють бачити всіх і все. Відвідавши одну з башт, перед вами, як на долоні, відкриється неповторний краєвид. На кожній башті він різний, як і самі сторони горизонту. Стоячи на вершині муру, ви подумки переноситесь в той час, коли все навколо було іншим... Набравшись вражень, виходите через головні ворота по мосту, прямуючи в сторону міста. Крок за кроком віддаляючись від велетня з каменю, що, як і до вашого приходу, непорушно стоїть на пагорбі. Інколи ви оглядаєтесь, але картина не змінюється... За вашою спиною, в зарослі зелених дерев, як і сотні років тому назад стоїть Кам'яний гігант, демонструючи впевненість і гордість за те, що Він підкорив собі час.

Підгорецький замок. Визначний туристичний об'єкт Львівщини — унікальний Підгорецький палацово-садовий ансамбль. Його було зведено для гетьмана Станіслава Конецпольського у 1635—1640 роках. Розташована на високому пагорбі будівля справляє дивовижне враження. Якби не високі фортифікаційні бастіони, комплекс нічим не нагадував би оборонної споруди. Недарма ж він мав назву Palaco in fortece. Будував його венеційський архітектор Андре дель Аква, а за помічника був французький архітектор Боплан — автор, зокрема, замку у м. Броди. Нічого подібного на той час у Європі не було, за рівнем багатства палац посідав друге місце після краківського Вавеля.

Інтер'єри Підгорецького замку вражали сучасників своєю красою і пишнотою. Зали та кабінети, які мали назви: Китайська, Золота, Лицарська, Зелена, Дзеркальна, Мозаїчна-відповідали цим назвам. Окремо зберігалися речі, що належали королю Яну ІІІ Собєському. Кімнати прикрашали портрети власників замку, копії Рафаеля, Рубенса, Тіціана,

Караваджо. Картини польського художника Чеховича, полотна Якоба де Баана на історичні теми-"Облога Смоленська" і «Прийом шведських і бранденбурзьких послів Володиславом IV». Їдальню прикрашали портрет гетьмана Конецпольського на стелі та 72 портрети видатних політичних та духовних діячів, чорний мармуровий стіл на якому хрестили короля Яна ІІІ.

Неповторного вигляду архітектурному ансамблю в Підгірцях надає парк, у зелені якого ховаються і замок, і заїжджий двір та декілька інших споруд. В давнину власне парксправляв на подорожнього значно сильніше враження, ніж сам замок.

Замок має форму квадрата, сторона якого дорівнює приблизно 100 метрів. На кутах розташовані п'ятикутні бастіони. Для будівництва використали каміння і цеглу. Майже сучасний вигляд (я не маю на увазі сучасні руйнування та занепад) палац здобув у першій половині XVIII століття, коли між триповерховими павільйонами та вежою на двоповерховій споруді палацу збудували додаткові приміщення. Саме тоді палац вкрили однорідним дахом. Головну замкову браму у XVIII ст. охороняли гармати равеліна, який на жаль не зберігся.

Золочівський Вознесенський костел - визначна пам'ятка архітектури бароко в місті Золочеві Львівської області. Костел побудовано у 1731 - 1763 роках з

цегли і каменю. Тринавний, центральна нава вища за бічні. Головний фасад на п'ять вісей, має п'ять заглибин для розміщення скульптур. Фасад у три яруси, має горизонтальні карнізи і оздобу пілястрами. На першому ярусі пілястри іонійського, на другому - коринфського ордерів. Напівциркульні заглибини оздоблені рослинними візерунками доби

пізнього бароко. Центральний портал підкреслено невеличким балконом з кованою решіткою. Фасад має лише одну вежу ліворуч. Інтер'єр витримано в досить витончених біло-золотих тонах, тут поєднуються барокова різьба з сучасними трохи аляповатими зображеннями святих.

Реставрація проведена у 1878 році, коли вибудували вежу і встановили годинник. Дах костелу вкрили оцінкованим залізом, в заглибини поставили п'ять скульптур, що зберіглися. В 19 столітті виконані стінописи за вівтарем і на склепіннях головної нави. Вдруге реставрація відбулася у 1907 році.

Комплекс монастиря капуцинів 1739 р. в с. Олесько розташований в південно-західній околиці селища на незначній віддалі від замку і складається з костелу св. Йосифа та монастирських келій. Побудований архітектором Андрієм Добравським на замовлення Йосифа Жевуського для ордену капуцинів. Комплекс кілька разів закривали, згодом повертали церковній владі. В 1838 р. костел постраждав від землетрусу, після чого в 1844 р. відновлений.

Капуцини - монахи католицького чернечого ордену, який виник у XVI столітті. Назва ордену походить від обов'язкової деталі чернечого одягу - головного убору, що мав вигляд загостреного вгорі капюшона (італійською - "cappucio"). Капуцини з'явилися на території Польщі ще за часів Яна III Собеського. Коли С. Жевуський закликав їх до Олеська, він був упевнений, що вони найкраще надаватимуться для роботи серед місцевого населення, яке було схильне до бунтів. С. Жевуський не шкодував коштів на спорудження монастиря. Він запросив досвідченого архітектора з Поділля Мартина Добравського. Саме за його планами в 1737 році було завершено будівництво класичного барокового комплексу будівель монастиря, композиційним центром якого є костел Святого Антонія. Будову зводили так, щоб вона сприймалася з боку замку, на який орієнтовано головний фасад храму. З півдня до костелу прилягає квадратний у плані (35х35 м) корпус монастиря з келіями на першому і другому поверхах.

Монастирський корпус має замкнуте внутрішнє подвір'я. З південного боку монастир замикався трапезною і кухнею з криницею. Перед фасадом костелу на відкритому подвір'ї скульптор Леблан, який працював в Олеському замку, створив три кам'яні скульптури, що зображали Святих Марію, Антонія та Онуфрія. Всередині костел прикрашали живописні роботи художника Симона Чеховича.

Всю територію монастиря оточував мур висотою до трьох метрів. В'їзна брама знаходилася з боку головного фасаду. На подвір'ї попід стінами колись влаштували п'ять мурованих капличок (тепер відновлено тільки дві). На території монастиря було викопано два ставки, висаджено фруктові дерева, розбито ділянки для вирощування городини та лікарських рослин.

Монастир був діючим до 1939 р. За часи соціальних і політичних потрясінь його використовували в різних цілях, що негативно позначилося на самій будівлі. У певні періоди це був табір для військовополонених, єврейське гетто, склади, конюшні. Після війни ситуація не покращилася. Приміщення застосовували під ремонтні майстерні, заготівельний пункт, сільськогосподарське училище. Лише з 80-х років XX ст. активно ведуться реставраційні роботи, пов'язані з реконструкцією будівлі, подвір'я, саду, ставків. Досвідчені майстри-будівельники і працівники музею беруть участь у відновленні приміщень і пристосуванні їх під фондосховище. Сьогодні монастир капуцинів – невід'ємна частина архітектурно-мистецького комплексу музею "Олеський замок".