САМБІР

САМБІР - одне iз найстарiших мiст на Прикарпаттi, розташоване на лiвому березi Днiстра за 73 км вiд обласного центру Львова, на перехрестi дорiг Львiв - Ужгород, Дрогобич - Перемишль.

З археологiчних дослiджень вiдомо, що в цiй мiсцевостi iснували поселення людей ще в доiсторичнi часи, але першою друкованою згадкою про мiсто вважається 1241 рiк. Цього року загiн ординцiв спалив i сплюндрував тодiшнє мiсто Самбiр (теперiшнiй Старий Самбiр), а уцiлiлi мешканцi знайшли притулок, а згодом i пристанище у добре укрiпленому посадi Погонич, який ховався у лiсових хащах на березi Днiстра. Втiкачi розбудували його i вiд тодi цей посад став називатися Новим Самбором, а пiзнiше просто Самбором. З того тривожного року й починається лiточислення мiста.

Назву мiста пов'язують з рядом легенд. Однi дослiдники пiдтримують легенду, що назва мiста походить вiд словосполучення "самi бори" - лiси, якi росли в той час на приднiстровських околицях, iншi вважають правдивою легенду про назву мiста вiд назви червоної верби званої "самбiрка", "самборина", "самбiр", ще iншi припускають походження назви вiд старослов'янського слова "собор", "собори". Є теж легенди про походження назви вiд кам'янистих пiщаних рiчкових осипищ - "шандра", "рiнь", вiд якогось племенi "собори" та вiд слiв "самоборотися".

З iсторiї вiдомо, що за перiод вiд 993 року, коли київський князь Володимир Великий вiдвоював землi Прикарпаття i приєднав їх до Київської Русi, i до 1349 року, коли пiсля отруєння галицького князя Юрiя II, Прикарпаття загарбали поляки, володарями цих земель були українськi (руськi) князi, Володимир Великий (993-1015), Володар Iз'яславич (1095-1124), похоронений у катедральнiй церквi в Перемишлi, яку вiн побудував; Володимирко Володарович (1124-1153), який у 1141 роцi перенiс свою столицю з Перемишля в Галич; Ярослав Осьмомисл (1153-1187); Роман Мстиславич (1187-1205); Данило Романович (1224-1264), похоронений в катедральнiй церквi в Холмi; Лев I Данилович (1264-1301), який перенiс столицю до Львова; Юрiй I Львович (1301-1308), перенiс столицю зi Львова до Володимира Волинського; Андрiй i Лев II - сини короля Юрiя i Львовича (1308-1323); Юрiй II Тройденович (1323-1340); боярин Дмитро Детько (1340-1349).

Династiї польських королiв i магнатiв володiли Самбiрщиною вiд 1349 року аж до 1772 року, коли розпалося Польське королiвство.  За своє понад 420 рiчне панування поляки проводили всесторонню полонiзацiю загарбаних українських земель. Створювалися фiльварки (панськi двори), якi безплатно роздавалися зубожiлiй польськiй шляхтi, костелам i монастирям. Польськi дiдичi гнобили українську люднiсть та накладали на них непосильнi податки. Це приводило до частих бунтiв i кривавих сутичок. Українцям не дозволялося селитися i будувати будинки i церкви в межах мiста.

В мiстi поселяли рiзних колонiстiв-мазурiв, нiмцiв i iн. Великi хвилi колонiзацiї мiста i околиць вiдбувалися пiсля пошестей холери, вiд якої часто помирало бiльше половини населення.

Нинi дiючий костел Зсiчення голови св.Iвана Хрестителя було вiдкрито у 1568 роцi на мiсцi старого дерев'яного костелу з 1370 року, який спалили татари 1498 роцi. Мурований костел теж горiв у 1637 роцi, але був вiдбудований i декiлька разiв вiдновлюваний. Пiсля останньої пожежi костел вiдновлено у 1846 роцi, а у 1888 роцi його вiдмальовано та встановлено новi вiвтарi, органи, амфону i новi вiкна.

В XV-XVI столiттях мiсто розросталося та вдосконалювало свої обороннi споруди.  Обороннi мури було розiбрано у 1784 роцi. Важливим адмiнiстративним центром мiста був княжий замок на мiсцi де тепер Замкова площа. Замок був дерев'яний i згорiв пiд час нападу татар 1498 року i уже не вiдбудовувався.

На початку XVI ст. було збудовано нову одноповерхову ратушу з невисокою вежею i годинником. Ця ратуша теж згорiла, а на її мiсцi у другiй половинi XVII ст. зведено муровану ратушу з 40 метровою восьмигранною вежею i лiхтарем. Реконструкцiю ратушi завершено у 1844 роцi. Тодi було добудовано вхiднi портали, змiнено мiсце входу i влаштовано новi фасади. У 1760 роцi в нiшi ратушi було встановлено iкону Божої Матерi яку подарував мiсту монах месiонер ще 1660 р.  У 1885 роцi на вежi ратушi було змонтовано годинник, куплений у Празi, з боєм i циферблатами на 4 сторони.  Над порталом при входi в ратушу встановлено герб мiста, який перезатвердив для Самбора австрiйський цiсар Йосиф II привiлеєм з 26.VI.1788 року. Це голубий щит на якому зображено оленя, що бiжить справа на лiво. Шия оленя прошита стрiлою. В горi щит було прикрашено золотою короною.

За перiод австрiйського панування (1772-1918) Самбiр прикрасився новими будовами, бо декретом цiсаря Йосифа II вiд 26.06.1778 року мiсту було надано титул "Вiльного королiвського мiста". В Самборi розмiщувався Окружний суд. Дирекцiя вiддiлу регулювання гiрських потокiв Галичини i iн. У 1890-1894 рр. було споруджено велику двоповерхову кам'яницю для гiмназiї (тепер школа N 2 i гiмназiя), у 1904 роцi закiнчено будову для державної чоловiчої вчительської семiнарiї. За радянських часiв в цiй будовi розмiщено вiйськову частину (вул.Сiчових Стрiльцiв). У 1890 роцi завершено будову пошти, 1925 роцi збудовано мiську лiкарню на 45 лiжок на мiсцi, де був королiвський замок (тепер вiддiли: хiрургiї, неврологiї, лабораторiї). Вiд 1855 по 1858 рр. проводилися будiвельнi роботи шосейної дороги Самбiр-Дрогобич через  Лiшню , у  груднi 1872 р. вiдкрито залiзничне сполучення Самбiр-Борислав i Стрий-Самбiр-Хирiв-Перемишль. У 1903-1905 роках завершено спорудження колiй Львiв-Самбiр, Самбiр-Санок i збудовано типове на той час вокзальне примiщення, яке було розбомблено в першi днi Другої свiтової вiйни (вересень 1939 р.)

Пiд час Першої свiтової вiйни вiд 17.09.1914 по 15.05.1915 р. мiсто було пiд окупацiєю царських вiйськ. Московськi окупанти завдали мiсту великої шкоди.

Пiсля розвалу Австро-Угорської монархiї, 1 листопада 1918 року в Самборi створено уряд Захiдно-української народної Республiки (ЗУНР). Повiтовим комiсаром ЗУНР на Самбiрщину було призначено юриста, вiдомого письменника Андрiя Чайківського.

26 вересня 1939 року, в результатi пакту Рiбентропа-Молотова, Галичину зайняла Червона армiя. Розпочалися арешти, вивози, рокуркулення, а перед вiдступом червонi окупанти 27 червня 1941 року розстрiляли в Самбiрськiй тюрмi понад 900 в'язнiв без суду i слiдства, цi жертви терору НКВД перезахоронили на цвинтарi в братську могилу 3 липня 1941 р. Вiд 29 червня 1941 р. по 07.08.1944 р. продовжувалася нiмецька окупацiя Самбора, потiм знову понад 54 роки - бiльшовицького режиму.

Якщо розглянути iсторiю мiста в пам'ятках, то крiм перечислених вище декiлькох будiвель, що мають архiтектурно-iсторичну вартiсть, в Самборi споруджувалися i пам'ятники, пам'ятнi знаки i пам'ятнi таблицi.